Новини

Хвороба Ньюкасла у птиці

 

 

Що потрібно знати про хворобу

Збудником хвороби Ньюкасла є РНК-місткий вірус з роду параміксовірусів родини Paramixoviridae. Виявлені штами вірусу є імунологічно однорідними, однак їхня вірулентність – здатність викликати захворювання у чутливих організмів – значно відрізняється, що впливає на ступінь прояву хвороби та її епізоотологічні особливості. При першому занесені збудника, захворюваність може охоплювати до 100 % поголів’я та закінчуватися загибеллю до 60–90 % птиці.

У природних умовах хворобу Ньюкасла частіше за все реєструють у курей, індичок, цесарок тощо. Однак у природі також помічені випадки захворювання дикої птиці, наприклад горобців та голубів, які можуть переносити збудника захворювання на значні відстані і сприяти перезараженню здорових домашніх птахів.

Основним джерелом інфекції для Ньюкаслської хвороби є хвора та перехворіла птиця, що виділяє вірус у зовнішнє середовище з повітрям при диханні, яйцями та всіма виділеннями організму. Вже через добу після зараження починається виділення збудника, а після одужання вірус зберігається в організмі ще упродовж 2–4 місяців.

Симптоми хвороби

Після проникнення до організму вірус через кров розноситься до різних тканин та органів, зокрема, викликаючи порушення роботи центральної нервової системи, а також дихання і травлення. Спершу збудник розмножується в ендотелії, через що клітини кровоносних судин розрихлюються, порушується їхня порозність і починає розвиватися запально-некротичний процес. Результатом цього стають множинні крововиливи в слизових та серозних оболонках. Через 1–1,5 доби вірус локалізується у паренхіматозних органах з дистрофічними змінами, а також кістковому та головному мозку, викликаючи симптоми порушення роботи нервової системи. Залежно від того, на скільки сильно ураження торкнулося певних органів і систем, спостерігають різні клінічні прояви захворювання.

Атипова форма хвороби Ньюкасла частіш за все реєструється у молодняка. При ній характерних клінічних симптомів не виявляється. Основною клінічною ознакою такої форми є скручування шиї, судоми, а також параліч крил та ніг. Розлади в роботі нервової системи найбільш характерні для індичат. Інколи хвороба взагалі лишається непоміченою без проявів будь-яких симптомів, або птиця швидко видужує. Розвиток такого атипового перебігу пов’язаний із циркуляцією у навколишньому середовищі слабко вірулентних штамів вірусу, а також із наявністю у птиці різного ступеня напруженого імунітету.

Профілактика та лікування  

Внаслідок перехворювання та одужання, або ж після вакцинації у птиці виникає імунітет до збудника хвороби Ньюкасла. Рівень накопичення у сироватці крові антитіл залежить від її віку, а також строків, способу і кратності проведення вакцинації. Важливу роль тут також набувають фактори годівлі та утримання, які загалом сприяють кращій імунній відповіді і більшій стійкості організму до збудника.

Ефективних засобів лікування від хвороби Ньюкасла немає. У промислових птахівничих господарствах вся хвора птиця через загрозу розносу інфекції підлягає знищенню. Єдиний спосіб захистити птицю від цієї хвороби –   своєчасна імунізація всього поголів'я сучасними вакцинами, зареєстрованими в Україні. Найбільш поширеним методом вакцинації на великих птахокомплексах є аерозольна вакцинація.

У приватному секторі проводиться інтраназальний метод – вакцину закапують по 2 каплі в ніздрю птиці.